Види занять з логоритмики:
Оздоровлювальні — сприяють зміцненню кістково-м’язового апарату, розвивають дихання, моторику (загальну, дрібну, мімічну), виховують правильну поставу, ходу, грацію рухів.
Освітні — формують рухові навички і вміння, просторові (оптико-просторові) уявлення, уміння зосередити увагу (слухову, зорову, тактильно-вібраційну),довільно переміщуватися в просторі щодо інших людей і предметів. Розвивають слухову і зорову пам’ять, силу, спритність, координацію рухів, рухову реакцію на звуковий і зоровий подразник, витривалість, гальмівну діяльність, уміння переключитися з однієї діяльності на іншу. Допомагають засвоювати теоретичні знання з ритміки, музичної культури.
Виховні — сприяють розумовому, моральному, естетичному, трудовому вихованню, розвивають художньо-творчі здібності, відчуття, смаки, а також морально-вольові якості — почуття колективізму, дисциплінованості тощо.
Корекційні — корегують, усувають мовленнєві порушення й порушення психомоторики.
Основні напрямки роботи на заняттях з логоритмики:
- Рухове вміння
- Руховий навик
- Психомоторний розвиток
- Ритм
- Музичний ритм
- Музично-ритмічне почуття
- Музично-ритмічне виховання
- Рухливі ігри
- Кінезітерапія
- Лікувальна гімнастика
На заняттях з логоритмики музичний керівник розвиває дитину:
- Шляхом розвитку психомоторних дій (ритміко-гімнастичні вправи, розвиток просторових уявлень, відчуття часу, свого тіла, уміння користуватися своїми емоціями та адекватно їх виражати).
- Шляхом використання в роботі надбань культури людства, відтворення набутого та творення власного.
Першими компонентами системи логоритміки є рух та його складові:
Основні види рухів (ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання й утримання рівноваги).
Вправи ритмічної гімнастики, що включають у себе засоби музично-ритмічного виховання:
- Стройові вправи в узгодженні з музикою (шикування, перешикування, повороти на місці).
- Загальнорозвивальні вправи під музику (ЗРВ), спрямовані на розвиток різних груп м’язів (рук, плечового пояса, ніг, тулуба та ін.), виконувані з атрибутами й без них.
- Вправи основної, художньої гімнастики й акробатики, що виконуються під музичний супровід («ластівка», хвилеподібні рухи руками й тулубом, різні перевороти, стійка на лопатках, «міст», «рибка» та ін.).
- Елементи різних танців — класичних, сучасних, народних — і засоби хореографії.
- Спеціальні вправи, спрямовані на розвиток артикуляційного апарату, фонематичного сприйняття, дихальної функції, дрібномоторної координації рухів і сприятливого створення функціональної бази для розвитку мовлення дитини (алфавітна гімнастика). До них належать вправи пальчикової, артикуляційної, дихальної гімнастики.
Другим і дуже важливим компонентом системи є слово:
Передбачаються різні форми використання мовного матеріалу, а саме: примовляння спеціально підібраних речитативів, виконання під фонограму пісень, вимова окремих фонем пошепки й голосно (звукова гімнастика). Координація руху зі словом дуже важко дається дітям із порушеннями мовлення, але саме це й сприяє його розвитку. Слово, особливо у віршованих формах, у сполученні з рухами полегшує не лише освоєння правильної вимови, але й оволодіння рухами, тому що ритм віршованої мови допомагає зберігати ритмічність їхнього виконання.
Таким чином, з одного боку, рухова активність дитини допомагає інтенсивніше розвивати її мовлення, з іншого боку — формування рухів відбувається за участі мовлення. За допомогою віршованого ритму в дітей удосконалюється вимова, спрацьовується темп мовлення, розвивається мовленнєвий слух.
Третім компонентом методики є музика:
Рухи, що виконуються під музику відповідно до її структурних особливостей, характеру, ритму і темпу, є основою для розвитку почуття ритму й рухових здібностей дітей, дозволяють вільно, красиво й координаційно правильно виконувати рухові завдання.
Правильний підбор музичного супроводу покращує не лише емоційний стан дітей, але і якість рухів, надає їм особливої виразності, розвиває координацію, сприяє розвитку різних типів пам’яті.
Виконуючи вправи в узгодженні з музикою, діти вчяться відрізняти музичні твори за темпом, гучністю звучання, розміром.
Четвертим компонентом системи може бути сюжет:
Логопедичні заняття будуються на основі комплексного ігрового методу тобто в ігровій формі за певним сюжетом — українських і зарубіжних казок, розповідей, за історіями уявних подорожей та ін. Основний вплив на психічний розвиток дітей здійснює ігрова діяльність, і насамперед сюжетно-рольова гра. Гра для дошкільника є природною діяльністю, у процесі якої він пізнає життя, а також найменше стомлюється, і тому інтерес й увага в грі затримуються в нього довше, ніж у спеціальних навчальних вправах. Отже, слова й рух під музику, поєднані певним сюжетом є засобом виправлення мовленнєвих і рухових порушень у дітей.